виплітати
ВИПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВИПЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЕСТИ, ету, етеш; мин.ч. ви́плів, ви́плела, ло; док., перех.
1. Виготовляти що-небудь способом плетіння.
Ще і лози червоної добув [Кирило], Щоб виплітать [ясла] уперемежку [упереміжку]. І на краях зробить мережку (Гл., Вибр., 1957, 219);
Вона [Зося] виплітувала скатерть на стіл (Н.-Лев., І, 1956, 225);
Виплів батько бриля свому сину (С. Ол., Вибр, 1957, 340);
Ляля виплела віночок, а Стефко аж розпинається, щоб вона наділа його собі на голову (Вільде, Повнол. діти, 1960, 24).
2. перен. Створювати що-небудь в уяві, в думках.
І виплітали його думки в темній темряві страшну картину січі… (Мирний, І, 1949, 218);
// розм. Вигадувати, видумувати те, чого немає, не було в дійсності.
[Пріська:] Оце ж що, було, виплели [сусіди]? Кажуть, ніби я пшеницю жала під зонтиком (Вас., III, 1960, 77).
Значення в інших словниках
- виплітати — випліта́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- виплітати — -аю, -аєш і рідко виплітувати, -ую, -уєш, недок., виплести, -ету, -етеш; мин. ч. виплів, виплела, виплело; док., перех. 1》 Виготовляти що-небудь способом плетіння. 2》 перен. Створювати що-небудь в уяві, в думках. || розм. Вигадувати, видумувати те, чого немає, не було в дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виплітати — ВИПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИПЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЕСТИ, ету, етеш; мин. ч. ви́плів, плела, ло; док., що. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Ще і лози червоної добув [Кирило], Щоб виплітать [ясла] .. І на краях зробить мережку (Л. Словник української мови у 20 томах
- виплітати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- виплітати — Випліта́ти, -пліта́ю, -пліта́єш; ви́плести, ви́плету, ви́плетеш; ви́плів, ви́плела; ви́плівши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виплітати — Виплітати, -таю, -єш сов. в. виплести, -плету, -теш, гл. 1) Выплетать, выплесть, сплетать, сплесть; связывать, вязать, связать. Виплів рукавиці. 2) Выдумывать, выдумать, сочинять, врать, соврать. Словник української мови Грінченка