1. Словник української мови в 11 томах

виполювати

ВИ́ПОЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех., розм. Здобути на полюванні (дичину).

Полювали вони, полювали цілий день і нічіго не виполювали (Сл. Гр.).

ВИПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОЛОТИ, лю, леш, док., перех. Очищати город, грядки, яку-небудь сільськогосподарську культуру, вириваючи бур’яни.

Юзя, поки ще не було гувернантки, виполювала вкупі з Даркою.. зільник (Л. Укр., III, 1952, 641);

А то й самому батькові набрешуть, що випололи просо в полі (Григ., Вибр., 1959, 93);

// Виривати бур’ян.

[Ковшик:] В руках волошки — це квіти, а серед пшениці вони бур’ян. Краще їх виполіть, коли можна (Корн., II, 1955, 229);

*Образно. Не терпів [Жежера] людей, котрі легко йшли по життю, бачили лише бруківку і не хотіли бачити калюж, зривали квіти, залишаючи іншим виполювати кропиву (Мушк., Чорний хліб, 1960, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виполювати — ви́полювати дієслово доконаного виду здобути на полюванні розм. випо́лювати дієслово недоконаного виду очищати від бур'янів Орфографічний словник української мови
  2. виполювати — I в`иполювати-юю, -юєш, док., перех., розм. Здобути на полюванні (дичину). II вип`олювати-юю, -юєш, недок., виполоти, -лю, -леш, док., перех. Очищати город, грядки, яку-небудь сільськогосподарську культуру, вириваючи бур'яни. || Виривати бур'ян. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виполювати — ВИ́ПОЛЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що, розм. Здобути на полюванні (про дичину). Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали (Сл. Гр.). ВИПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОЛОТИ, лю, леш, док., що. Словник української мови у 20 томах
  4. виполювати — див. нищити Словник синонімів Вусика
  5. виполювати — ПОЛО́ТИ (очищати поле, город і т. ін. від бур'янів), ПРОПО́ЛЮВАТИ, ВИПО́ЛЮВАТИ. — Док.: пополо́ти, прополо́ти, ви́полоти. Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи: квіток полоти, кревавник для індиків збирати (Леся Українка); Одного ранку... Словник синонімів української мови
  6. виполювати — Ви́полювати, -люю, -єш гл. Добыть на охотѣ. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75. --------------- Виполювати, -люю, -єш сов. в. виполоти, -лю, -леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса.... виполов його гарно. Рудч. Ск. І. 54. Словник української мови Грінченка