1. Словник української мови в 11 томах

виправданий

ВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́правдати.

Жінка в паранджі .. виявилася дружиною Преображенського, виправданого судом (Ле, Міжгір’я, 1953, 494);

Якщо у словах хлоп’ят є хоч частка правди, то хвилювання й турботи будуть цілком виправдані (Собко, Скеля.., 1961, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виправданий — ви́правданий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виправданий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виправдати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виправданий — ВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́правдати. А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону (Біблія. Пер. Словник української мови у 20 томах
  4. виправданий — Ви́правданий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)