виправданий

ВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́правдати.

А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Жінка в паранджі .. виявилася дружиною Преображенського, виправданого судом (Іван Ле);

// у знач. ім. ви́правданий, ного, ч.; ви́правдана, ної, ж. Той (та), кого визнано невинним.

Якщо вирок складений мовою, якої не знає засуджений чи виправданий, йому має бути вручений письмовий переклад вироку його рідною мовою або мовою, якою він володіє (із журн.);

// ви́правдано, безос. пред.

За матеріалами офіційної статистики, у 2005 р. судами України виправдано 578 осіб, або 0,3 відсотка від засуджених за вироками, що набрали чинності (із журн.);

У 2008 році в Україні було порушено 3 тисячі кримінальних справ, 602 особи засуджено, 13 – виправдано (із журн.).

2. Який має під собою підстави; умотивований, доцільний.

Якщо у словах хлоп'ят є хоч частка правди, то хвилювання й турботи будуть цілком виправдані (В. Собко);

Тавтологічні сполучення виправдані тільки тоді, коли вони увиразнюють художній текст, посилюють його емоційність (з наук.-попул. літ.).