виправа
ВИ́ПРА́ВА, и, ж.
1. Відправлення, вирядження кого-небудь кудись.
Прийшла моя виправа До краю іншого (М. Зеров);
– Геть мені з очей, бо матимеш таку виправу, що через поріг сторчака летітимеш (М. Стельмах);
// Похід, експедиція.
Вони [повстанці] стоять за негайну виправу по козачий хліб за Тегинею (Іван Ле);
Після революції професор Самойлович .. очолив рятувальну виправу на криголамі “Красін” (Р. Іваничук).
2. заст. Те саме, що загі́н².
Виправа козацька рушила з міста за Остапом (Марко Вовчок).
3. Те саме, що по́саг.
В покоях шість сестер Ганниних, готуючи сестрі виправу, перегукувались з наймичками (І. Нечуй-Левицький);
Ось шили ми недавно виправу для однієї купецької дочки (Грицько Григоренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виправа — Випра́ва: — виряджання, відправлення [43] — майно, яке дістають дівчата при виході заміж; білизна, одяг, посуд тощо [V] — шлюбна виправа: придане (одяг, білизна) [III] Словник з творів Івана Франка
- виправа — ви́пра́ва іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- виправа — Випра́ва. Убрання, стрій. [Пральня] також приймає портієри, білє на крохмалене всілякого сорт а, мужеску гардеробу з вовни, шевйоту, піки, далі виправи весільні (Б., 1899, 35, рекл. Українська літературна мова на Буковині
- виправа — -и, ж., заст. 1》 Те саме, що виправлення. 2》 Відправлення, вирядження кого-небудь кудись. || Похід. 3》 рідко. Те саме, що загін. 4》 Посаг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виправа — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті). Словник синонімів української мови
- виправа — ВИ́ПРА́ВА, и, ж., заст. 1. Те саме, що ви́правлення. 2. Відправлення, вирядження кого-небудь кудись. Прийшла моя виправа До краю іншого (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах