виправа

Випра́ва:

— виряджання, відправлення [43]

— майно, яке дістають дівчата при виході заміж; білизна, одяг, посуд тощо [V]

— шлюбна виправа: придане (одяг, білизна) [III]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виправа — ви́пра́ва іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. виправа — ВИ́ПРА́ВА, и, ж. 1. Відправлення, вирядження кого-небудь кудись. Прийшла моя виправа До краю іншого (М. Зеров); – Геть мені з очей, бо матимеш таку виправу, що через поріг сторчака летітимеш (М. Стельмах); // Похід, експедиція. Словник української мови у 20 томах
  3. виправа — Випра́ва. Убрання, стрій. [Пральня] також приймає портієри, білє на крохмалене всілякого сорт а, мужеску гардеробу з вовни, шевйоту, піки, далі виправи весільні (Б., 1899, 35, рекл. Українська літературна мова на Буковині
  4. виправа — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті). Словник синонімів української мови
  5. виправа — -и, ж., заст. 1》 Те саме, що виправлення. 2》 Відправлення, вирядження кого-небудь кудись. || Похід. 3》 рідко. Те саме, що загін. 4》 Посаг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. виправа — ВИ́ПРА́ВА, и, ж., заст. 1. Те саме, що ви́правлення. 2. Відправлення, вирядження кого-небудь кудись. Прийшла моя виправа До краю іншого (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах