1. Словник української мови в 11 томах

випрягати

ВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин. ч. ви́пріг, ви́прягла, ло; док., перех. Звільняти від упряжі.

Старий воли випрягає, Занози ховає (Шевч., І, 1963, 321);

Поранених коней довелося випрягти (Гончар, Таврія.., 1957, 317);

Оротук випріг з нарт собак (Трубл., І, 1955, 194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрягати — випряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випрягати — -аю, -аєш, недок., випрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. випріг, випрягла, випрягло; док., перех. Звільняти від упряжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випрягати — ВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин. ч. ви́пріг, прягла, ло; док., кого. Звільняти від упряжі (перев. коней, волів і т. ін.). Старий воли випрягає, Занози ховає (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. випрягати — Випряга́ти, -га́ю, -га́єш; ви́прягти, ви́пряжу, -жеш; ви́пріг, ви́прягла, ви́прягли; ви́прігши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)