випрягати
ВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин. ч. ви́пріг, прягла, ло; док., кого.
Звільняти від упряжі (перев. коней, волів і т. ін.).
Старий воли випрягає, Занози ховає (Т. Шевченко);
А коли вже геть смерком перестали молотити, треба випрягати коні та вести їх до води (У. Самчук);
Оротук випріг з нарт собак (М. Трублаїні);
Поранених коней довелося випрягти (О. Гончар);
* Образно. – Ні, не вгадав, – нахмурився [Тарас]. – Моя турбота, як би дать людям волю, випрягти їх із кріпаччини (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випрягати — випряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- випрягати — -аю, -аєш, недок., випрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. випріг, випрягла, випрягло; док., перех. Звільняти від упряжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випрягати — Випряга́ти, -га́ю, -га́єш; ви́прягти, ви́пряжу, -жеш; ви́пріг, ви́прягла, ви́прягли; ви́прігши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- випрягати — ВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин. ч. ви́пріг, ви́прягла, ло; док., перех. Звільняти від упряжі. Старий воли випрягає, Занози ховає (Шевч., І, 1963, 321); Поранених коней довелося випрягти (Гончар, Таврія.., 1957, 317); Оротук випріг з нарт собак (Трубл., І, 1955, 194). Словник української мови в 11 томах