випуклість
ВИ́ПУКЛІСТЬ, лості, ж.
1. Властивість за знач. ви́пуклий.
Той столярує, той фарбує, високо зіп’явшись і ганяючи шариковою щіткою по випуклості борту (Гончар, Тронка, 1963, 341);
Ти навіть в пам’яті старечій Довіку будеш, як була: Веселі очі, рівні плечі, Спокійна випуклість чола (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 54).
2. Випукле місце на чому-небудь.
Так, Максим, справді, міг би бути зразком здоров’я і краси. Великі грудні м’язи навіть у спокійному стані лежали красивими чотирикутними випуклостями (Ткач, Арена, 1960, 173).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випуклість — ви́пуклість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- випуклість — -лості, ж. 1》 Властивість за знач. випуклий. 2》 Випукле місце на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випуклість — ВИ́ПУКЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. ви́пуклий. Ти навіть в пам'яті старечій Довіку будеш, як була: Веселі очі, рівні плечі, Спокійна випуклість чола (Л. Словник української мови у 20 томах