1. Словник української мови в 11 томах

виригати

ВИ́РИГАТИ див. вирига́ти.

ВИРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Блюючи, викидати з шлунка.

Нарешті, Юру примусили виригати Іванову горілку, потім.. дали випити якісь краплі (Смолич, II, 1958, 81);

*Образно. То ж подумати тільки: на кожен наш танк роззявилися десятки протитанкових гармат і виригали безперервний струмінь снарядів (Ле, Мої листи, 1945, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виригати — ви́ригати дієслово доконаного виду розм. вирига́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. виригати — I в`иригатидив. виригати. II вириг`ати-аю, -аєш, недок., виригати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Блюючи, викидати зі шлунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виригати — ВИ́РИГАТИ див. вирига́ти. ВИРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИРИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РИГАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Блюючи, викидати вміст шлунка. І ще побачив падишах уві сні шулік, які їли падаль, виригали і знову їли, і гинули, обжершись (Р. Словник української мови у 20 томах
  4. виригати — Ви́ригати, -гаю, -гаєш; ви́ригнути, -гну, -гнеш, -гнуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. виригати — Виригати, -гаю, -єш сов. в. виригати, -гаю, -єш, одн. в. виригнути, -гну, -неш, гл. Изрыгать, изрыгнуть. Мнж. 39. Словник української мови Грінченка