1. Великий тлумачний словник сучасної мови

виригати

I в`иригатидив. виригати.

II вириг`ати-аю, -аєш, недок., виригати, -аю, -аєш, док., перех., розм.

Блюючи, викидати зі шлунка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виригати — ви́ригати дієслово доконаного виду розм. вирига́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. виригати — ВИ́РИГАТИ див. вирига́ти. ВИРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИРИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РИГАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Блюючи, викидати вміст шлунка. І ще побачив падишах уві сні шулік, які їли падаль, виригали і знову їли, і гинули, обжершись (Р. Словник української мови у 20 томах
  3. виригати — Ви́ригати, -гаю, -гаєш; ви́ригнути, -гну, -гнеш, -гнуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. виригати — ВИ́РИГАТИ див. вирига́ти. ВИРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Блюючи, викидати з шлунка. Нарешті, Юру примусили виригати Іванову горілку, потім.. дали випити якісь краплі (Смолич, II, 1958, 81); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  5. виригати — Виригати, -гаю, -єш сов. в. виригати, -гаю, -єш, одн. в. виригнути, -гну, -неш, гл. Изрыгать, изрыгнуть. Мнж. 39. Словник української мови Грінченка