1. Словник української мови в 11 томах

вирло

ВИ́РЛО, а, с., діал.

1. Дишель.

Запрягали коняку до приводу кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло, крутила динамку, яка давала струм для картини (Ю. Янов., II, 1958, 297).

2. Важіль, підойма.

*У порівн. Рукою грубо, як залізним вирлом, відгорнув захисника, аж той поточився серед хати (Ле, Міжгір’я, 1953, 335).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирло — ви́рло іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вирло — -а, с., діал. 1》 Дишель. 2》 Важіль, підойма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирло — ВИ́РЛО, а, с., діал. 1. Дишель. Шкапа ходила, помахуючи хвостом, круг “барабана”, коло вирла (С. Черкасенко); Запрягали коняку до привода кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло, крутила динамку, яка давала струм для картини (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  4. вирло — ВА́ЖІЛЬ (знаряддя для підіймання, підважування чого-небудь), ПІДО́ЙМА, ПІДВА́ГА, ВИ́РЛО діал. Всяке тверде тіло, яке під дією прикладних сил може повертатися навколо нерухомої осі, називається важелем (з підручника)... Словник синонімів української мови
  5. вирло — Ви́рло, -ла, -лу; ви́рла, ви́рел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вирло — Ви́рло, -ла с. 1) Дышло коннаго привода. 2) Длинный рычагъ, которымъ поворачиваютъ вѣтряныя мельницы. Рк. Левиц. 3) Ямка? Комін і грубка — се були чорт вирла в печищі. Г. Барв. 20. 4) мн. ви́рла. Глаза на выкатѣ. Словник української мови Грінченка