вирло

Значення в інших словниках

1. вирло — ви́рло іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
2. вирло — -а, с., діал. 1》 Дишель. 2》 Важіль, підойма. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вирло — ВИ́РЛО, а, с., діал. 1. Дишель. Шкапа ходила, помахуючи хвостом, круг “барабана”, коло вирла (С. Черкасенко); Запрягали коняку до привода кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло, крутила динамку, яка давала струм для картини (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
4. вирло — ВА́ЖІЛЬ (знаряддя для підіймання, підважування чого-небудь), ПІДО́ЙМА, ПІДВА́ГА, ВИ́РЛО діал. Всяке тверде тіло, яке під дією прикладних сил може повертатися навколо нерухомої осі, називається важелем (з підручника)... Словник синонімів української мови
5. вирло — ВИ́РЛО, а, с., діал. 1. Дишель. Запрягали коняку до приводу кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло, крутила динамку, яка давала струм для картини (Ю. Янов., II, 1958, 297). 2. Важіль, підойма. *У порівн. Словник української мови в 11 томах
6. вирло — Ви́рло, -ла с. 1) Дышло коннаго привода. 2) Длинный рычагъ, которымъ поворачиваютъ вѣтряныя мельницы. Рк. Левиц. 3) Ямка? Комін і грубка — се були чорт вирла в печищі. Г. Барв. 20. 4) мн. ви́рла. Глаза на выкатѣ. Словник української мови Грінченка