вирячуватися

ВИРЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́РЯЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

1. Широко розкритися від здивування, люті і т. ін. (про очі).

Брови насупились, очі вирячились, — трохи він [становий] ними вогню не креше (Мирний, IV, 1955, 374);

Очі полізли на лоба, вирячилися.., але зусиллям волі Пампушка примусив себе проковтнути нелюдський наїдок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 429).

2. Широко розкривати очі від здивування, люті і т. ін.

— Не радився!! — вирячився Бубон. — Як же можна брати на себе таку річ? (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 156);

Я вирячився; уста мої розкрилися, як у глухонімого (Л. Янов., І, 1959, 453);

// на кого — що. Широко розкривши очі, дивитися на кого-, що-небудь:

[Ліза:] Чого ти на мене вирячився! Давно бачив? (Коч., II, 1956, 156);

Староста вирячився на Удовенка своїми косими, набряклими від злості очима (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 86).