1. Словник української мови в 11 томах

високість

ВИСО́КІСТЬ, кості, ж.

1. Простір на великій віддалі від землі.

Летить орел понад морем по високій високості (Чуб., V, 1874, 479);

Небо синіло в високості чисте, безхмарне (Коцюб., І, 1955, 133);

Розбуджена.. невтомним щебетанням жайворонка у високості, трубним криком журавлів, відчуває людина стремління пригорнути весь голубий світ. (Тют., Вир, 1964, 137).

2. Висока, гірська місцевість.

Подекуди на половині високості гір виступали тераси (Н.-Лев., II, 1956, 382);

Не забуду ті долини, Сині високості, Як із кожної хатини Нас гукали в гості (Нагн., Вибр., 1957, 58).

3. перен. Велич, величчя.

Не згинув ти [український народ]; Зберіг високість духу, Не витратив багатої снаги (Граб., І, 1959, 123);

Вогнем схопився Київ у творчій високості! (Тич., І, 1946, 71).

4. заст., у сполуч. із займ. ваша, його, її, їх. Титулування деяких осіб, належних до роду монарха.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. високість — висо́кість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. високість — Висо́кість. Те саме, що висота. Після сеї реформи має вийти полегшене для податку ґрунтового до високости 10 процент від одного лева, а для промисловців дрібних до 18 процент (Б., 1895, 7, 3) // пол. wysokość — 1) висота, 2) розмір, обсяг (платні, податків тощо). Українська літературна мова на Буковині
  3. високість — -кості, ж. 1》 Простір на великій віддалі від землі. 2》 Висока, гірська місцевість. 3》 перен. Велич, величчя. 4》 заст., у сполуч. із займ. ваша, його, її, їх. Титулування деяких осіб, належних до роду монарха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. високість — ВИСО́КІСТЬ, кості і поет. ко́сті, ж. 1. Те саме, що висота́ 2. Небо синіло в високості чисте, безхмарне (М. Коцюбинський); Розбуджена .. Словник української мови у 20 томах
  5. високість — високість крав. висота: Від букви С до Ч є високість плечей (Повний курс) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. високість — ВЕ́ЛИЧ (повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу), ВЕЛИ́ЧЧЯ, ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, ВЕЛИЧА́ВІСТЬ, ВИСО́КІСТЬ, МАЄСТА́Т зах. Одвічну вашу (гру) велич і красу.. на береги Дніпрові.. Словник синонімів української мови
  7. високість — Висо́кість, -кости, -кості, -кістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. високість — Високість, -кости ж. 1) Высота, вышина. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. Виставимо, миле браття, на високостях науки і літератури наше національне знамено. К. XII. 133. Аби в панській високості хоть-но рік пожити. К. МБ. X. 6. 2) Возвышенность. Словник української мови Грінченка