1. Словник синонімів української мови

високість

ВЕ́ЛИЧ (повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу), ВЕЛИ́ЧЧЯ, ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, ВЕЛИЧА́ВІСТЬ, ВИСО́КІСТЬ, МАЄСТА́Т зах. Одвічну вашу (гру) велич і красу.. на береги Дніпрові.. у вдячливому серці понесу (О. Гончар); Мати з дитям на грудях, мати біля колиски.. Вона творить майбутнє, вона творить величчя Вітчизни (І. Цюпа); Стоїть там дуб, могутній, як земля. Яке величчя і незламна сила! (М. Рильський); Розповідає вітер... про Єгипет, про його величність (Леся Українка); Спокійна ясність, величавість творів української керамічної скульптури.. відповідають національному духові народу (з журналу); Не загинув ти (український народ), зберіг високість духу (П. Грабовський); А сонце звільна, велично і супокійно виринало в своїм маєстаті (І. Франко).

ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір. В космічній височині заблищали зірки (О. Досвітній); В ясну височінь злетів жайворонок (О. Донченко); Ми не бажаємо війни! Хай над містами й нивами Сіяє сонце з вишини (І. Нехода); У високостях голубих.. Співець просторів весняних Вже дзвонить срібними піснями (Б. Грінченко); За високою струнною дзвіницею.. десь у білому підхмар'ї зникають лебеді (М. Стельмах); — Я літаю, я шугаю, неначе орлиця в піднебессі понад верхами гір (І. Нечуй-Левицький); Десь під нами залишились хмари. Стала ближче недосяжна вись (М. Шеремет).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. високість — висо́кість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. високість — Висо́кість. Те саме, що висота. Після сеї реформи має вийти полегшене для податку ґрунтового до високости 10 процент від одного лева, а для промисловців дрібних до 18 процент (Б., 1895, 7, 3) // пол. wysokość — 1) висота, 2) розмір, обсяг (платні, податків тощо). Українська літературна мова на Буковині
  3. високість — -кості, ж. 1》 Простір на великій віддалі від землі. 2》 Висока, гірська місцевість. 3》 перен. Велич, величчя. 4》 заст., у сполуч. із займ. ваша, його, її, їх. Титулування деяких осіб, належних до роду монарха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. високість — ВИСО́КІСТЬ, кості і поет. ко́сті, ж. 1. Те саме, що висота́ 2. Небо синіло в високості чисте, безхмарне (М. Коцюбинський); Розбуджена .. Словник української мови у 20 томах
  5. високість — високість крав. висота: Від букви С до Ч є високість плечей (Повний курс) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. високість — Висо́кість, -кости, -кості, -кістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. високість — ВИСО́КІСТЬ, кості, ж. 1. Простір на великій віддалі від землі. Летить орел понад морем по високій високості (Чуб., V, 1874, 479); Небо синіло в високості чисте, безхмарне (Коцюб., І, 1955, 133); Розбуджена.. Словник української мови в 11 томах
  8. високість — Високість, -кости ж. 1) Высота, вышина. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. Виставимо, миле браття, на високостях науки і літератури наше національне знамено. К. XII. 133. Аби в панській високості хоть-но рік пожити. К. МБ. X. 6. 2) Возвышенность. Словник української мови Грінченка