висолопити

ВИСУВА́ТИ (робити рух уперед якоюсь частиною тіла), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИХИЛЯ́ТИ, ВИСТРО́МЛЮВАТИ, ВИСТРОМЛЯ́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ рідше, ВИТИКА́ТИ рідше, ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, ВИВА́ЛЮВАТИ, СОЛО́ПИТИ розм. (про язик); ПЕРЕСА́ДЖУВАТИ розм. (через що-небудь). — Док.: ви́сунути, ви́ставити, ви́хилити, ви́стромити, ви́ткнути, ви́солопити, ви́валити. Недалечко від них вуж іще більше висунув голову з озеречка (М. Стельмах); — Тату! тату! — закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері (Панас Мирний); Вона сиділа, виставивши манірно свої маленькі ніжки (Г. Хоткевич); Садівник.. зірвався на рівні ноги і, вихиливши голову з буди, закликав пса (І. Франко); Сидів (верхівець) на запряженій в арбу коняці, високо вистромивши коліна вгору (І. Ле); Отак розмовляючи, йдуть собі лісом, а тут із-за кущів то виткне морду лісовик із зеленою.. бородою, то вискочить вовкулака (О. Стороженко); Ще довго лікар морочив хлопця.., змушував.. заплющувати очі й висолоплювати язика (С. Добровольський); Виваливши мокрого червоного язика, подала (вівчарка) йому хліб (Григорій Тютюнник); Гарно солопив язика (тур) (П. Загребельний); Вівця пересадить голову через комишеву стінку (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. виставля́ти.