висповідати
ВИ́СПОВІДАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. церк. Вислухати на сповіді покаяння кого-небудь в гріхах і відпустити їх або накласти епітимію.
Батюшка прийшов, висповідав Петра (Н.-Лев., II, 1956, 188);
Тюремна адміністрація ще раніше запросила його [священика] висповідати й запричастити засуджених до розстрілу, але вони відмовились розмовляти з священиком (Скл., Карпати, II, 1954, 263).
2. перен. Гостро вказати на хиби в поведінці, діях; вилаяти.
Я здогадувався, що старший лейтенант прийшов з таким наміром, щоб висповідати нас за те, що вмішуємось не в свої справи (Збан., Мор. чайка, 1959, 209);
Коли сьогодні прибігла до нього Ганна Щербина й підняла гвалт.., — він добре її висповідав (Руд., Остання шабля, 1959, 403);
[Василина:] Скликайте збори колгоспу, ми вас висповідаємо так, що аби витримали (Корн., II, 1955, 194).
Значення в інших словниках
- висповідати — ви́сповідати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- висповідати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 церк.Вислухати на сповіді покаяння кого-небудь в гріхах і відпустити їх або накласти єпитимію. 2》 перен. Гостро вказати на хиби в поведінці, діях; вилаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висповідати — ВИ́СПОВІДАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. рел.-церк. Вислухати на сповіді покаяння кого-небудь у гріхах і відпустити їх або накласти єпитимію. Ксьондзи висповідали загалом військо. Король сказав до війська промову (І. Словник української мови у 20 томах
- висповідати — див. лаяти Словник синонімів Вусика
- висповідати — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- висповідати — Ви́сповідати, -даю, -єш гл. Исповѣдать. Вона побігла до попа, щоб висповідав його. Рудч. Ск. І. 166. Словник української мови Грінченка