1. Словник української мови в 11 томах

вистарчати

ВИСТАРЧА́ТИ, а́є, недок., ВИ́СТАРЧИТИ, ить, док., діал. Вистачати.

Той дім, на вигляд такий тихий, був цілим її щастям, вистарчав їй у всім (Кобр., Вибр., 1954, 11);

[Юлія:] Ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (Фр., IX, 1952, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистарчати — вистарча́ти дієслово недоконаного виду безос., діал. Орфографічний словник української мови
  2. вистарчати — див. вистачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вистарчати — Вистачати, вистачити, повистачати, виставати, вивистати, ставати, стати, досить Словник чужослів Павло Штепа
  4. вистарчати — ВИСТАРЧА́ТИ, а́є, недок., ВИ́СТАРЧИТИ, ить, док., діал., безос. Вистачати (у 1 знач.). Часу на пляж вистарчало (Д. Бузько); [Юлія:] Ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (І. Словник української мови у 20 томах
  5. вистарчати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови