витворювати
ВИТВО́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., перех. Робити що-небудь існуючим, в процесі творчої праці викликати до життя; створювати.
В нас уже кілька комісій, котрі впорядковують термінологію всякого роду, витворюють і ухвалюють ті чи інші неологізми (Сам., II, 1958, 372);
Мова така ж жива [і]стота, як і народ, що її витворив (Мирний, V, 1955, 307);
Війна вже витворила свою, воєнну, мораль і встановила свої, воєнні, звичаї (Смолич, Мир.., 1958, 169);
// Породжувати що-небудь, викликати появу чогось.
Життя не встигло ще витворити в ній тої злоби, що буває найсумнішою прикметою всіх людей, покривджених природою (Фр., III, 1950, 62).
ВИТВО́РЮВАТИ² див. витворя́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витворювати — витво́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витворювати — I -юю, -юєш, недок., витворити, -рю, -риш, док., перех. Робити що-небудь існуючим, в процесі творчої праці викликати до життя; створювати. || Породжувати що-небудь, викликати появу чогось. II див. витворяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витворювати — ВИТВО́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., що. 1. Робити що-небудь існуючим, створювати у процесі творчої праці. В нас уже кілька комісій, котрі впорядковують термінологію всякого роду, витворюють і ухвалюють ті чи інші неологізми (В. Словник української мови у 20 томах
- витворювати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
- витворювати — Витво́рювати, -рюю, -рюєш, -рює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- витворювати — Витворювати см. витворяти. --------------- Витворя́ти, -ря́ю, -єш и витворювати, -рюю, -єш сов. в. витворити, -рю, -риш, гл. Выдѣлывать, выкидать, выкинуть. Таке було иноді витворює! Сим. 212. Словник української мови Грінченка