виторговувати

ВИТОРГО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОРГУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Одержувати гроші від продажу чого-небудь.

Заставляла [Юля] на останні копійки, які він виторговував за рибу, купувати морожене, водити в кіно, слідувати за нею по п’ятах, куди б вона не йшла (Тют., Вир, 1964, 449);

На гроші, що їх виторгувала Євка, в Стефана було десять дірок, і він не знав, яку з них запхнути (Чорн., Пісні.., 1958, 38);

А дехто вже пускався берега, прикидаючи, скільки можна виторгувати за свої статки (Стельмах, Хліб.., 1959, 205).

2. розм. Торгуючись, домагатися зниження запрошеної або збільшення пропонованої ціни.

За щасливий п’ятак Моня виторгував у знайомої булочниці велику суху булку (Козл., Ю. Крук, 1950, 205);

Цілу годину торгувався, щоб виторгувати більше двох тисяч калиму за Тозі-хон (Ле, Міжгір’я, 1953, 132);

// перен. Домагатися поступки в чому-небудь.

Навіть право на писання листів приходиться виторговувати, бо мій лікар кожний раз, коли.. застає мене з пером в руках, лається зо мною (Л. Укр., V, 1956, 394).