1. Словник української мови в 11 томах

витрушувати

ВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРУСИТИ, ушу, усиш, док., перех.

1. Трусячи, очищати що-небудь від пилу і т. ін.

Мили підлоги, протирали вікна, провітрювали кімнати, підчищали стежки, витрушували килими (Коз., Сальвія, 1956, 32);

Витрушувала [Лукія] пилюку з численних подушечок, які заповнювали кімнати (Донч., III, 1956, 164).

2. Трусячи, висипати, викидати що-небудь назовні.

Петро став витрушувати поза підкладкою тютюн та сірники (Вас., І, 1959, 72);

Бронко роззувся, витрусив з черевиків пісок, перейшов босоніж рукав ріки (Вільде, Сестри.., 1958, 222);

// Трусячи, виливати воду з людини, яка тонула.

Норвежця підняли [з води] і, тримаючи спиною догори, почали трусити. Витрусивши з нього воду, почали робити штучне дихання (Трубл., Лахтак, 1953, 124).

Витру́шувати (ви́трусити) са́жу, розм. — очищати комин, димохід від сажі.

◊ Витру́шувати (ви́трусити) кише́ні — витрачати усі гроші; примушувати кого-небудь робити витрати.

Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світла й витрусила до дна кишені свого чоловіка на убори та вечори (Н.-Лев., III, 1956, 146).

3. розм. Знаходити під час обшуку.

Хіба ж давно витрусили в його клуні в засторонку копу чужої пшениці..? (Н.-Лев., II, 1956, 11);

Серед політичних каторжан звертала на себе увагу колишня студентка.. У неї.. в кошику, під старою білизною, жандарми витрусили револьвер (Донч., III, 1956, 78).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витрушувати — витру́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. витрушувати — -ую, -уєш, недок., витрусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Трусячи, очищати що-небудь від пилу і т. ін. 2》 Трусячи, висипати, викидати що-небудь назовні. || Трусячи, виливати воду з людини, яка тонула. 3》 розм. Знаходити під час обшуку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витрушувати — ВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРУСИТИ, ушу, усиш, док., що. 1. Трусячи, витріпуючи, очищати що-небудь від пилу, бруду і т. ін. Мили підлоги, протирали вікна, провітрювали кімнати, підчищали стежки, витрушували килими (В. Словник української мови у 20 томах
  4. витрушувати — див. трясти Словник синонімів Вусика
  5. витрушувати — виверта́ти (витру́шувати) / ви́вернути (ви́трусити) кише́ні. Витрачати всі гроші. Точить (Петро) п’яні теревені, Доки виверне кишені, Доки лишиться “герою” Лиш на пачечку “Прибою” (С. Фразеологічний словник української мови
  6. витрушувати — ТРУСИ́ТИ (стріпуючи, видаляти пилюку, сніг тощо, спорожняти щось), ВИТРУ́ШУВАТИ, ВИТРЯСА́ТИ, ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБТРЯСА́ТИ, ОБТРІ́ПУВАТИ розм. (з якоїсь поверхні). — Док.: потруси́ти, ви́трусити, ви́трясти, обтруси́ти, обтрясти́, обтрі́пати. Словник синонімів української мови
  7. витрушувати — Витру́шувати, -ру́шую, -ру́шуєш; ви́трусити, -рушу, -сиш, -сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. витрушувати — Витрушувати, -шую, -єш сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. Словник української мови Грінченка