1. Словник української мови в 11 томах

вихапувати

ВИХА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХАПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Поспішно вибирати, витягати що-небудь звідкись.

Він вихапував рибу руками, без ніяких приладів, а як наловив повний кошіль, то виліз з води (Стеф., II, 1953, 17);

Вихапавши все з казанка, Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги (Гончар, Таврія.., 1957, 403);

// Хапаючи, віднімати, викрадати.

— Виплодилось [поросят] багато, та половину вовки вихапали в чагарях, — обізвалась Онися (Н.-Лев., III, 1956, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихапувати — виха́пувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вихапувати — -ую, -уєш, недок., вихапати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Поспішно вибирати, витягати що-небудь звідкись. || Хапаючи, віднімати, викрадати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихапувати — ВИХА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХАПАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм. Поспішно вибирати, витягати кого-, що-небудь звідкись. – Як скажу: “Ну” – всі разом вихапуйте дрюки і враз від ями! Розумієте? (І. Словник української мови у 20 томах