вихвачувати
ВИХВАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИХВАТИТИ, ачу, атиш, док., перех.
1. Швидко віднімати, виривати що-небудь у когось; вихоплювати.
Тут хлоп’я у старости і вихватило паличку (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 392);
Галя, втершись, мовчки вихватила з рук у найближчого школяра бузкову лозину й кинулася зразу до Павлушки (Степан Васильченко, I, 1959, 154).
2. Рвучко витягати, виймати що-небудь з чогось, звідкись.
[Юсуф (вихвачує з піхви шаблю):] Що це за бунт? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 466);
Враз із горна вихватив [коваль] червоний шмат заліза на ковадло, — дзянь, дзянь... (Андрій Головко, II, 1957, 15).
3. тільки док., перен., розм. Швидко, вчасно зібрати урожай чого-небудь перед негодою.
— Думаємо вихватити [буряки] і перевезти до дощів (Олесь Донченко, VI, 1957, 363).
Значення в інших словниках
- вихвачувати — вихва́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вихвачувати — -ую, -уєш, недок., вихватити, -ачу, -атиш, док., перех. 1》 Швидко віднімати, виривати що-небудь у когось; вихоплювати. 2》 Рвучко витягати, виймати що-небудь із чогось, звідкись. 3》 тільки док., перен., розм. Швидко, вчасно зібрати урожай чого-небудь перед негодою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вихвачувати — ВИХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХВАТИТИ, ачу, атиш, док., розм. 1. кого, що. Те саме, що вихо́плювати. Тут хлоп'я у старости і вихватило паличку (Г. Словник української мови у 20 томах
- вихвачувати — див. рвати Словник синонімів Вусика
- вихвачувати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови