1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вихвачувати

вихва́чувати

-ую, -уєш, недок., вихватити, -ачу, -атиш, док., перех.

1》 Швидко віднімати, виривати що-небудь у когось; вихоплювати.

2》 Рвучко витягати, виймати що-небудь із чогось, звідкись.

3》 тільки док., перен., розм. Швидко, вчасно зібрати урожай чого-небудь перед негодою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихвачувати — вихва́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихвачувати — ВИХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХВАТИТИ, ачу, атиш, док., розм. 1. кого, що. Те саме, що вихо́плювати. Тут хлоп'я у старости і вихватило паличку (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. вихвачувати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  4. вихвачувати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  5. вихвачувати — ВИХВАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИХВАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. 1. Швидко віднімати, виривати що-небудь у когось; вихоплювати. Тут хлоп’я у старости і вихватило паличку (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 392); Галя, втершись... Словник української мови в 11 томах