1. Словник української мови в 11 томах

вихитрувати

ВИ́ХИТРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і неперех. Дістати, добути що-небудь або домогтися чогось хитрощами.

— Ну, — каже, — хлопче, дякуй своїй матері, що так мудро вихитрувала: тепер ти єси визволений від смерті, не можу-бо я тобі того лиха заподіяти, через те що ти стався мені братом (Укр.. казки, легенди.., 1957, 228);

Дід хитрий: певно, хоче вихитрувать в мене з кишені багато грошей (Н.-Лев., IV, 1956, 194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихитрувати — ви́хитрувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихитрувати — -ую, -уєш, док., перех. і неперех. Дістати, добути що-небудь або домогтися чогось хитрощами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихитрувати — ВИ́ХИТРУВАТИ див. вихи́трювати. Словник української мови у 20 томах
  4. вихитрувати — Ви́хитрувати, -трую, -єш гл. Добыть хитростью. Левиц. І. Словник української мови Грінченка