1. Словник української мови в 11 томах

вихоплений

ВИ́ХОПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́хопити.

Козак, з вихопленим ножем у руках, схилився над нею (Вовчок, Вибр. тв., 1937, 167);

Там трапляються щонайменше сторінки, а то й цілі ролі, немов живцем вихоплені з дійсності (Л. Укр., III, 1952, 704);

Якось дивно відчувати себе вихопленим з шумного виру, з оточення, створеного людським розумом та руками (Шовк., Інженери, 1956, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихоплений — ви́хоплений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вихоплений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вихопити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихоплений — ВИ́ХОПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́хопити. Кругом діда стояло вже кількох [кілька] парубків з головнями, вихопленими з огня (Б. Лепкий); Шуліка вихоплених курчат до віку не вертає (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. вихоплений — Ви́хоплений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)