1. Словник української мови в 11 томах

вихрастий

ВИХРА́СТИЙ, ВИХРЯ́СТИЙ, а, е. З вихором, вихрами ( див. ви́хор²).

Іван Ярош з вихрастим хлопчиною грають у шахи (Головко, Літа.., 1956, 109);

Перед нею, безперечно, стояв узбек. Йому б тільки.. кучері вихрасті на голові, оповиті білою чалмою… (Ле, Міжгір’я, 1953, 35);

Прислали його [вчителя] прямо з шкільної парти, й через те од його вихрястого чуба й навіть од кожної складочки одежі так і несло ще веселою, вахлакуватою бурсою (Вас., І, 1959, 135);

На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону — тугим колесом (Довж., І, 1958, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихрастий — вихра́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вихрастий — вихрястий, -а, -е. З вихором, вихрами (див. вихор II). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихрастий — ВИХРА́СТИЙ, ВИХРЯ́СТИЙ, а, е. З вихром, вихрами (див. ви́хор²). Прислали його [вчителя] прямо з шкільної парти, й через те од його вихрястого чуба й навіть од кожної складочки одежі так і несло ще веселою, вахлакуватою бурсою (С. Словник української мови у 20 томах
  4. вихрастий — див. кошлатий; кучерявий; розлогий Словник синонімів Вусика