вихрик
ВИ́ХРИК, а, ч. Зменш. до ви́хор¹ 1.
Коли-не-коли проїде селянин возом, пастушата переженуть худобу через дорогу, схопиться вихрик куряви (Гончар, Таврія.., 1957, 526).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вихрик — ви́хрик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вихрик — ВИ́ХРИК¹, а, ч. Зменш. до ви́хор¹ 1. Коли-не-коли проїде селянин возом, пастушата переженуть худобу через дорогу, схопиться вихрик куряви (О. Гончар). ВИ́ХРИК², а, ч. Зменш. до ви́хор². Він знову підстригся. Чорний вихрик, здивовані очі, шляхетні рухи (І. Жиленко). Словник української мови у 20 томах