1. Словник української мови в 11 томах

вишаровувати

ВИШАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Вимивати тверді предмети, скребучи щіткою, тручи піском і т. ін.

Онися кинулась сама підмазувати та прибирати в покоях, вишаровувала жовтим піском поміст, помила вікна (Н.-Лев., III, 1956, 34);

// Вимивати кого-, що-небудь, енергійно чимось тручи.

[Докія (бере з запічка мило):] На ось шматочок мила та вишаруй гарненько руки (Кроп., III, 1959, 201);

Роздягла [Оксана Сергіївна] дівчину, вимила їй голову, вишарувала милом та віхтем, сполоснула (Ю. Янов., II, 1954, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишаровувати — вишаро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вишаровувати — -ую, -уєш, недок., вишарувати, -ую, -уєш, док., перех. Вимивати тверді предмети, скребучи щіткою, тручи піском і т. ін. || Вимивати кого-, що-небудь, енергійно чимось тручи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вишаровувати — ВИШАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШАРУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що. Старанно вимивати тверді предмети, поверхні, скребучи щіткою, тручи піском і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. вишаровувати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови