вишнячок
ВИШНЯЧО́К, ч.
1. род. чка́. Зменш.-пестл. до вишня́к 1.
— Ах ти ж, вражий соловейку, — шкодувала тихо молодиця. — Це, бач, викорчували старий вишнячок, а в молодняку не схотів… погордував… (Вас., I, 1959, 320).
2. род. чку́. Зменш.-пестл. до вишня́к 2.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вишнячок — вишнячо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вишнячок — -чку, ч. 1》 Зменш.-пестл. до вишняк 1). 2》 Зменш.-пестл. до вишняк 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вишнячок — ВИШНЯЧО́К, ч. 1. род. чка́. Зменш.-пестл. до вишня́к 1. – Ах ти ж, вражий соловейку, – шкодувала тихо молодиця. – Це, бач, викорчували старий вишнячок, а в молодняку не схотів... погордував... (С. Васильченко). 2. род. чку́, розм. Пестл. до вишня́к... Словник української мови у 20 томах
- вишнячок — Вишняк, -ка м. = вишник. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавить. Ном. № 13131. ум. вишнячок. Словник української мови Грінченка