вишнячок

ВИШНЯЧО́К, ч.

1. род. чка́. Зменш.-пестл. до вишня́к 1.

— Ах ти ж, вражий соловейку, — шкодувала тихо молодиця. — Це, бач, викорчували старий вишнячок, а в молодняку не схотів… погордував… (Вас., I, 1959, 320).

2. род. чку́. Зменш.-пестл. до вишня́к 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишнячок — вишнячо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вишнячок — -чку, ч. 1》 Зменш.-пестл. до вишняк 1). 2》 Зменш.-пестл. до вишняк 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вишнячок — ВИШНЯЧО́К, ч. 1. род. чка́. Зменш.-пестл. до вишня́к 1. – Ах ти ж, вражий соловейку, – шкодувала тихо молодиця. – Це, бач, викорчували старий вишнячок, а в молодняку не схотів... погордував... (С. Васильченко). 2. род. чку́, розм. Пестл. до вишня́к... Словник української мови у 20 томах
  4. вишнячок — Вишняк, -ка м. = вишник. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавить. Ном. № 13131. ум. вишнячок. Словник української мови Грінченка