1. Словник української мови в 11 томах

вишуміти

ВИ́ШУМІТИ, мить, док., розм. Те саме, що ви́шумувати.

*Образно. [Єпископ:] Що вступило в нього? [Нартал:] Що? Жовч! Бо ви їй не давали волі помалу вишуміти (Л. Укр., II, 1951, 429).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишуміти — ви́шуміти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вишуміти — -мить, док., розм. Те саме, що вишумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вишуміти — ВИ́ШУМІТИ, мить, док., розм. Те саме, що ви́шумувати 2. Молоде пиво мусить вишуміти і устаткується (А. Чайковський); * Образно. [Єпископ:] Що вступило в нього? [Нартал:] Що? Жовч! Бо ви їй не давали волі помалу вишуміти (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. вишуміти — ви́шуміти зазнати всіх радощів життя (ср, ст): Молодий мусит вишуміти (Франко); Аналізуючи своє почуття до дівчат, я знаю, що якби мав женитись, то вибрав би тільки Дару. Але зрозумій мене, мамо, мені ще час не “вишумів” (Острук) Лексикон львівський: поважно і на жарт