1. Словник української мови в 11 томах

вищир

ВИ́ЩИР, у, ч., рідко. Загальний вигляд рота, пащі з розсунутими губами і відкритими зубами.

*У порівн. Але Сафар усміхнувся, вищиривши свої рідкі зуби, і важко було сказати, що гірше: ця усмішка, ніби вищир хижака, чи все те, що діялося в таборі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вищир — ви́щир іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вищир — -у, ч., рідко. Загальний вигляд рота, пащі з розсунутими губами і відкритими зубами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вищир — ВИ́ЩИР, у, ч., розм. Те саме, що ви́шкір 1. Керівник .. тут сіпнувсь і відкрив губи в такий вищир, що Отроходіна пройняло остиглістю... (В. Барка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. вищир — див. усмішка Словник синонімів Вусика
  5. вищир — ОСКА́Л (розкритий рот, в якому видніються зуби), ВИ́ЩИР. Він витягав із шкіряного чохла гострого мисливського ножа і з якимось вовчим оскалом наближався до живого лося (Григорій Тютюнник); Коли вовка лише трохи налякати... Словник синонімів української мови