1. Словник української мови в 11 томах

виїжджений

ВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́їздити.

Летять вони, неначе стріли з лука, На вірних, виїжджених скакунах (Рильський, II, 1956, 24);

Привокзальна площа, виїжджена вздовж і впоперек автомобілями, була оточена стіною з білої акації, осокорів і берестів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 218);

Виїжджений шлях крутився між горбами й зникав у далині (Сміл., Зустрічі, 1936, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виїжджений — ви́їжджений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виїжджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виїздити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виїжджений — ВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́їздити. Летять вони, неначе стріли з лука, На вірних, виїжджених скакунах (М. Рильський); Привокзальна площа, виїжджена вздовж і впоперек автомобілями, була оточена стіною з білої акації, осокорів і берестів (І. Словник української мови у 20 томах
  4. виїжджений — Ви́їжджений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)