вкопаний
ВКО́ПАНИЙ¹ (УКО́ПАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкопа́ти¹.
Осторонь — склади пального з вкопаними в землю білими цистернами (Гончар, Новели, 1954, 163);
Ми дуже любили наш садок за будинком і старезну шовковицю в ньому з укопаною під нею лавою (Сміл., Сашко, 1957, 35).
◊ Мов (нена́че, як і т. ін.) уко́паний — без жодного руху; нерухомо.
А дівчина собі стоїть. Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає (Шевч., II, 1953, 306);
Школяр.., мов укопаний,.. зупинився перед матір’ю (Стельмах, Хліб.., 1959, 221).
ВКО́ПАНИЙ² див. уко́паний¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вкопаний — вко́паний 1 дієприкметник закріплений у заглибленні вко́паний 2 дієприкметник виритий Орфографічний словник української мови
- вкопаний — I (укопаний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вкопати I. Мов укопаний — без жодного руху; нерухомо. II див. укопаний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вкопаний — ВКО́ПАНИЙ¹ (УКО́ПАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вкопа́ти¹. Тепер на ній [площі] стояло кілька вкопаних зеніток і біля них комашилась обслуга, швидко повертаючи всі зенітки в один бік (І. Словник української мови у 20 томах
- вкопаний — як (мов, нена́че і т. ін.) уко́паний, зі сл. стоя́ти, става́ти і под. Нерухомо, непорушно, застигши на місці. — Здрастуй! — скочивши навперейми Галі, привітався він (Власов) і, зиркнувши на її іскристі очі, став як укопаний (Панас Мирний)... Фразеологічний словник української мови