1. Словник української мови в 11 томах

вкорінюватися

ВКОРІ́НЮВАТИСЯ (УКОРІ́НЮВАТИСЯ), юється і ВКОРІНЯ́ТИСЯ (УКОРІНЯ́ТИСЯ), я́ється, недок., ВКОРЕНИ́ТИСЯ (УКОРЕНИ́ТИСЯ), и́ться, док.

1. Вростати корінням у грунт (про рослини).

Суниці, посаджені восени, до морозів добре вкорінюються (Сад. і ягідн., 1957, 248);

Нижні пагони, [тиса], доторкаючись грунту, можуть укорінюватись (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 62);

Сень сповіщає, що в бригаді Теклі — рунистий хліб, вкорінився добре (Горд., І, 1959, 359).

2. перен. Міцно встановлюватися, запроваджуватися, узвичаюватися.

В творчості, в світогляді Шевченка все сильніше й сильніше вкорінювалась думка про соціальні причини людських страждань (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 54);

Усе нове, прогресивне, що укорінюється в колгоспі, має на собі печать турботи і праці молодого агронома (Ком. Укр., 4, 1965, 66);

// Зміцнюватися.

І ось, коли рішення визріло і вкорінилось, коли відлетіли останні сумніви, старий іншими очима, очима прощання почав бачити перед собою прожите (Стельмах, Хліб.., 1959, 434).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкорінюватися — вкорі́нюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вкорінюватися — див. ЗАКОРІНЮВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. вкорінюватися — (укорінюватися), -юється і вкорінятися (укорінятися), -яється, недок., вкоренитися (укоренитися), -иться, док. 1》 Вростати корінням у ґрунт (про рослини). 2》 перен. Міцно встановлюватися, запроваджуватися, узвичаюватися. || Зміцнюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вкорінюватися — ВКОРІ́НЮВАТИСЯ (УКОРІ́НЮВАТИСЯ), юється, ВКОРІНЯ́ТИСЯ (УКОРІНЯ́ТИСЯ), я́ється, недок., ВКОРЕНИ́ТИСЯ (УКОРЕНИ́ТИСЯ), и́ться, рідше ВКОРІ́НИТИСЯ (УКОРІ́НИТИСЯ), иться, док. 1. Вростати корінням у ґрунт (про рослини). Словник української мови у 20 томах
  5. вкорінюватися — див. рости Словник синонімів Вусика
  6. вкорінюватися — ПРИЙМА́ТИСЯ (про рослини — починати рости після посадки, пересадки), ПРИЖИВА́ТИСЯ, ПРИЖИ́ВЛЮВАТИСЯ (ПРИЖИВЛЯ́ТИСЯ рідше) (про пересаджене); УКОРІ́НЮВАТИСЯ (ВКОРІ́НЮВАТИСЯ), УКОРІНЯ́ТИСЯ (ВКОРІНЯ́ТИСЯ) (укріплятися корінням у ґрунті). — Док. Словник синонімів української мови