1. Словник української мови в 11 томах

вкорінювати

ВКОРІ́НЮВАТИ (УКОРІ́НЮВАТИ), юю, юєш і ВКОРІНЯ́ТИ (УКОРІНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВКОРЕНИ́ТИ (УКОРЕНИ́ТИ), ню́, ни́ш, док., перех.

1. Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у грунті (про рослини).

2. перен. Міцно встановлювати, запроваджувати.

Ми будемо працювати, щоб вкоренити в свідомість, у звичку, в повсякденний побут мас правило: "всі за одного і один за всіх".. (Ленін, 31, 1951, 99);

// Зміцнювати, посилювати.

Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова (Фр., IV, 1950, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкорінювати — вкорі́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вкорінювати — див. ЗАКОРІНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вкорінювати — (укорінювати), -юю, -юєш і вкоріняти (укоріняти), -яю, -яєш, недок., вкоренити (укоренити), -ню, -ниш, док., перех. 1》 Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини). 2》 перен. Міцно встановлювати, запроваджувати. || Зміцнювати, посилювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вкорінювати — ВКОРІ́НЮВАТИ (УКОРІ́НЮВАТИ), юю, юєш і ВКОРІНЯ́ТИ (УКОРІНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВКОРЕНИ́ТИ (УКОРЕНИ́ТИ), ню́, ни́ш, рідше ВКОРІ́НИТИ (УКОРІНИ́ТИ), ню, ниш, док., що. 1. Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини). Словник української мови у 20 томах