1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вкорінювати

вкорі́нювати

(укорінювати), -юю, -юєш і вкоріняти (укоріняти), -яю, -яєш, недок., вкоренити (укоренити), -ню, -ниш, док., перех.

1》 Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини).

2》 перен. Міцно встановлювати, запроваджувати.

|| Зміцнювати, посилювати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкорінювати — вкорі́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вкорінювати — див. ЗАКОРІНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вкорінювати — ВКОРІ́НЮВАТИ (УКОРІ́НЮВАТИ), юю, юєш і ВКОРІНЯ́ТИ (УКОРІНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВКОРЕНИ́ТИ (УКОРЕНИ́ТИ), ню́, ни́ш, рідше ВКОРІ́НИТИ (УКОРІНИ́ТИ), ню, ниш, док., що. 1. Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини). Словник української мови у 20 томах
  4. вкорінювати — ВКОРІ́НЮВАТИ (УКОРІ́НЮВАТИ), юю, юєш і ВКОРІНЯ́ТИ (УКОРІНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВКОРЕНИ́ТИ (УКОРЕНИ́ТИ), ню́, ни́ш, док., перех. 1. Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у грунті (про рослини). 2. перен. Міцно встановлювати, запроваджувати. Словник української мови в 11 томах