1. Орфографічний словник української мови

вкорінювати

вкорі́нювати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкорінювати — див. ЗАКОРІНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  2. вкорінювати — (укорінювати), -юю, -юєш і вкоріняти (укоріняти), -яю, -яєш, недок., вкоренити (укоренити), -ню, -ниш, док., перех. 1》 Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини). 2》 перен. Міцно встановлювати, запроваджувати. || Зміцнювати, посилювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вкорінювати — ВКОРІ́НЮВАТИ (УКОРІ́НЮВАТИ), юю, юєш і ВКОРІНЯ́ТИ (УКОРІНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВКОРЕНИ́ТИ (УКОРЕНИ́ТИ), ню́, ни́ш, рідше ВКОРІ́НИТИ (УКОРІНИ́ТИ), ню, ниш, док., що. 1. Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини). Словник української мови у 20 томах
  4. вкорінювати — ВКОРІ́НЮВАТИ (УКОРІ́НЮВАТИ), юю, юєш і ВКОРІНЯ́ТИ (УКОРІНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВКОРЕНИ́ТИ (УКОРЕНИ́ТИ), ню́, ни́ш, док., перех. 1. Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у грунті (про рослини). 2. перен. Міцно встановлювати, запроваджувати. Словник української мови в 11 томах