вкорінювати

ВКОРІ́НЮВАТИ (УКОРІ́НЮВАТИ), юю, юєш і ВКОРІНЯ́ТИ (УКОРІНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВКОРЕНИ́ТИ (УКОРЕНИ́ТИ), ню́, ни́ш, рідше ВКОРІ́НИТИ (УКОРІНИ́ТИ), ню, ниш, док., що.

1. Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини).

Розмір горщика (чи іншого контейнера) підбирають відповідно до розміру гілки, яку вкорінюють, обв'язують дротом і вживають заходи для забезпечення постійного вологого стану ґрунту (з наук. літ.);

Цибулинку тюльпана вкорінювали у поліетиленових горщиках, виповнених іонообмінним субстратом (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Трави, лани, достатня кількість лісу для споруд .. А ще річки, багаті рибою. І зарості – повні звірини... усе разом вабило, вкорінювало людину назавжди, примушувало міцно тримати лука й меча, щоб боронити (Г. Колісник);

Цілий день Котигорошко зі своїми заступниками складали план дій, як їм виявити цих колобків, вкорінити в їх середовище свою агентуру, аби знати про них усе (В. Кожелянко).

2. перен. Міцно встановлювати, запроваджувати.

Може, ще з часів свого дитячого чередникування, лежачи в полі, плетучи батоги та кошики, він вкорінив у собі звичку до самопоглиблення (В. Підмогильний);

// Зміцнювати, посилювати.

Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова (І. Франко);

І хоч йому [Валерикові] було всього шість років, перейняв материнський біль і не зміг уже не стежити за нею. Бачив, як плакала перегодя, думаючи, що того ніхто не бачить, як сторонилась його, ще більше вкорінюючи в ньому відлуння тітчиного запитання (Микита Чернявський).