вкорінювання
ВКОРІ́НЮВАННЯ (УКОРІ́НЮВАННЯ), я, с. Дія за знач. вкорі́нювати й вкорі́нюватися.
Звичайно, малину розмножують кореневими паростками, що відростають з коріння маточних рослин, а ожиноподібні сорти— вкорінюванням верхівкових бруньок (Сад. і ягідн., 1957, 262).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вкорінювання — вкорі́нювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вкорінювання — [ўкоур'ін'уван':а] = укорінювання -н':а Орфоепічний словник української мови
- вкорінювання — (укорінювання), -я, с. Дія за знач. вкорінювати і вкорінюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вкорінювання — ВКОРІ́НЮВАННЯ (УКОРІ́НЮВАННЯ), я, с. Дія за знач. вкорі́нювати і вкорі́нюватися. Малину розмножують кореневими паростками, що відростають з коріння маточних рослин, а ожиноподібні сорти – вкорінюванням верхівкових бруньок (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах