вкрай

ВКРАЙ (УКРА́Й), присл.

1. Дуже, надзвичайно; до краю.

Він із злістю одкинув задачник і піднявся сердитий та збентежений вкрай (Коцюб., II, 1955, 369);

[Марина:] Ой.. За віщо ти вражаєш моє серце украй! Нащо тобі моя мука? (Стар., Вибр., 1959, 308);

Ті танки й машини були йому вкрай потрібні (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 8).

2. Повно, вщерть, по вінця.

У тихім щебеті, в росі ясніє гай, і день встає в своїй красі, налитий сяйва вкрай (Сос., Зел. світ, 1949, 84);

За Сулою весело — Пшениці украй. Нашого добробуту Виспів урожай (Ус., Дорогами.., 1951, 76).

3. заст. Скраю.

У одній хатці, що вкрай стояла, к полю, жила удова (Вовчок, І, 1955, 346).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкрай — вкрай прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вкрай — ВКРАЙ (УКРАЙ) – В (У) КРАЙ Вкрай (украй), присл. Дуже, надзвичайно, до краю; повно, вщерть. Стомився я вкрай в цій безмежній пустелі, Людину живу зовучи (О.Олесь); Романенко у вкрай зіпсованому настрої поїхав додому (С. Літературне слововживання
  3. вкрай — пр., дуже, надзвичайно, до краю, куди як; повно, вщерть, по вінця. Словник синонімів Караванського
  4. вкрай — (украй), присл. 1》 Дуже, надзвичайно; до краю. 2》 Повно, вщерть, по вінця. 3》 заст. Скраю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вкрай — ВКРАЙ (УКРА́Й), присл. 1. Дуже, надзвичайно; до краю, зовсім. Він із злістю одкинув задачник і піднявся сердитий та збентежений вкрай (М. Коцюбинський); Дивилась [Катерина] на Андрія, і губи її тремтіли, а очі наливалися сльозами .. Словник української мови у 20 томах
  6. вкрай — див. остаточно Словник синонімів Вусика
  7. вкрай — ВЩЕРТЬ (УЩЕ́РТЬ) (до самого верху), ПО ВІ́НЦЯ, ПО́ВНО, ВКРАЙ (УКРА́Й), ДО КРА́Ю. Ми зупинилися перед безтаркою, наповненою вщерть помідорами (М. Чабанівський); (Олена:) Наливайте, Йосип Степанович, і мені та повніш, ущерть! (М. Словник синонімів української мови
  8. вкрай — Вкрай, присл. Не врази́ ти мого́ серде́нька вкрай (Пісня) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)