1. Словник української мови в 11 томах

внучок

ВНУ́ЧОК (ОНУ́ЧОК, рідко УНУ́ЧОК), чка, ч. Зменш. до внук.

Знайомого [знайомого] він пана внучок (Котл., II, 1952, 194);

— Онучок у мене є. Втішне таке, сибірне хлоп’я (Збан., Єдина, 1959, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. внучок — вну́чок іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. внучок — (онучок, рідко унучок), -чка, ч. Зменш. до внук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. внучок — ВНУ́ЧОК (ОНУ́ЧОК, рідко УНУ́ЧОК), чка, ч. Зменш. до внук. Знакомого [знайомого] він пана внучок (І. Котляревський); Тепер бігає мій онучок Павлушка веселий, хороший, а я, дід, знаю, що виросте він чудесним хлопцем (Остап Вишня); – Онучок у мене є. Словник української мови у 20 томах
  4. внучок — див. внук; дитина Словник синонімів Вусика