во
ВО, прийм., заст., уроч.
1. із знах. в. Уживається в сполуч. з іменником ім’я на позначення того, ради чого щось здійснюється.
Для нього [щастя] віддавали все найдорожче, губили себе і других, сльози й кров лились річками во ім’я його (Л. Укр., III, 1952, 550);
Славлю труд їх [комуністів] во ім’я свободи, що розсіяв одвічную гать (Сос., Так ніхто.., 1960, 8).
2. із знах. і місц. в. Уживається на позначення стану, в якому хтось перебуває.
Еней уздрів свій стан в осаді; Кричить во гніві і досаді, Що Турна лусне тут живіт (Котл., І, 1952, 254);
І слов’ян сім’ю велику Во тьмі і неволі Перелічив до одного (Шевч., І, 1951, 263);
— Звиняйте [пробачте], тіточко, я… теє… вашу ласку. Щоб помогли мені піднять на плечі в’язку, Як не во гнів це буде вам (Гл., Вибр., 1957, 123).
Значення в інших словниках
- во — во прийменник незмінювана словникова одиниця уроч., книжн. Орфографічний словник української мови
- во — ВО див. в². Словник української мови у 20 томах
- Во — Кантон у Пд.-Зх. Швейцарії; 3,2 тис. км2, 598 тис. мшк.; адміністративний центр Лозанна; офіційна мова франц.; височинно-гористий; оз.: Женевське, Невшательське; гол. у країні регіон вирощування винограду; туристично-рекреаційні центри: Лозанна, Веве, Монте. Універсальний словник-енциклопедія
- во — Во пред. = в. (Рѣдко употребляемое). Та й поїхав на Вкраїну до дівчини во гостину. Чуб. V. 43. Словник української мови Грінченка