вовік
ВОВІ́К, ВОВІ́КИ, присл., ц.-с.
1. уроч. Вічно, завжди.
Встане правда! встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки (Шевч., І,1951, 326);
[Свічка:] Во славу нашу, браття дорогі. Нехай вовік живе громада наша! (Коч., І, 1956, 518).
2. у сполуч. з дієсл. із запереч. Ніколи, повік.
І дав [Клим] собі зарік, Що він не буде брать горілки в рот вовік (Бор., Тв., 1957, 153).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вовік — вові́к прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вовік — вовіки, присл. 1》 уроч. Вічно, завжди. 2》 у сполуч. з дієсл. із запереч. Ніколи, повік. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вовік — ВОВІ́К, ВОВІ́КИ, присл. 1. книжн. Вічно, завжди. Встане правда! встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки (Т. Шевченко); [Свічка:] Во славу нашу, браття дорогі. Нехай вовік живе громада наша! (І. Словник української мови у 20 томах
- вовік — див. ніколи Словник синонімів Вусика
- вовік — НІКО́ЛИ (ні в який час, ні за яких обставин); ЗРО́ДУ підсил. розм., ЗРО́ДУ-ВІ́КУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил. розм. (при заперечних дієсловах — про минуле); ДОВІ́КУ підсил., ПОВІ́К підсил., ПОВІ́КИ рідше, ВІК підсил. розм., ПОВІ́К-ВІ́КИ (ПОВІ́К-ВІКІ́В) підсил. Словник синонімів української мови