вовік
вові́к
вовіки, присл.
1》 уроч. Вічно, завжди.
2》 у сполуч. з дієсл. із запереч. Ніколи, повік.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вовік — вові́к прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вовік — ВОВІ́К, ВОВІ́КИ, присл. 1. книжн. Вічно, завжди. Встане правда! встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки (Т. Шевченко); [Свічка:] Во славу нашу, браття дорогі. Нехай вовік живе громада наша! (І. Словник української мови у 20 томах
- вовік — див. ніколи Словник синонімів Вусика
- вовік — НІКО́ЛИ (ні в який час, ні за яких обставин); ЗРО́ДУ підсил. розм., ЗРО́ДУ-ВІ́КУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил. розм. (при заперечних дієсловах — про минуле); ДОВІ́КУ підсил., ПОВІ́К підсил., ПОВІ́КИ рідше, ВІК підсил. розм., ПОВІ́К-ВІ́КИ (ПОВІ́К-ВІКІ́В) підсил. Словник синонімів української мови
- вовік — ВОВІ́К, ВОВІ́КИ, присл., ц.-с. 1. уроч. Вічно, завжди. Встане правда! встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки (Шевч., І,1951, 326); [Свічка:] Во славу нашу, браття дорогі. Нехай вовік живе громада наша! (Коч., І, 1956, 518). Словник української мови в 11 томах