1. Словник української мови в 11 томах

володілець

ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Те саме, що вла́сник 1; володар (у 1 знач.), господар.

І мала [скрипка] собі володільців багато, Аж поки той час не настав, Що взяв її юнак у руки (Щог., Поезії, 1958, 345);

// Той, хто має що-небудь у своєму розпорядженні.

Усе мистецтво політика в тому й полягає, щоб знайти і міцно-міцно вчепитися за таку саме ланочку, .. яка найбільше гарантує володільцеві ланочки володіння всім ланцюгом (Ленін, 5, 1948, 452).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. володілець — -льця, ч., рідко. Те саме, що власник 1); володар (у 1 знач.), господар. || Той, хто має що-небудь у своєму розпорядженні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. володілець — див. властитель хохл. (владелец) власник Словник чужослів Павло Штепа