1. Словник української мови в 11 томах

володати

ВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що володі́ти 1, 4, 5.

Він мистецтвом шаблі й сам володав хорошенько (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 254);

Прийшла на мене старість та слабість. Насилу ноги мене носять, ледве володаю руками (Н.-Лев., І, 1956, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. володати — воло́дати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. володати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що володіти 1), 4), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. володати — ВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що володі́ти 1, 4–6. Хто навчив тебе віддати Все, чим звик ти володати, Ти того постав отам, А за нього стань тут сам. Дурнів доброго і злого Ти впізнаєш без підмоги (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
  4. володати — див. керувати Словник синонімів Вусика
  5. володати — Володати, -даю, -єш гл. Владѣть. Схватило мою невістку так, що не володає а ні руками, а ні ногами. Харьк. Так наморився, що й руками не володаю. Конст. у. А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять, руки володають. Г. Барв. 415. Словник української мови Грінченка