володати
ВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що володі́ти 1, 4–6.
Хто навчив тебе віддати Все, чим звик ти володати, Ти того постав отам, А за нього стань тут сам. Дурнів доброго і злого Ти впізнаєш без підмоги (М. Рильський, пер. з тв. В. Шекспіра);
Він мистецтвом шаблі й сам володав хорошенько (О. Ільченко);
І помалу, поволеньки Стала володати І руками, і ногами Безталанна мати (П. Куліш);
Прийшла на мене старість та слабість. Насилу ноги мене носять, ледве володаю руками (І. Нечуй-Левицький);
Шовкун не міг як слід володати роздробленою щелепою (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- володати — воло́дати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- володати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що володіти 1), 4), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- володати — див. керувати Словник синонімів Вусика
- володати — ВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що володі́ти 1, 4, 5. Він мистецтвом шаблі й сам володав хорошенько (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 254); Прийшла на мене старість та слабість. Насилу ноги мене носять, ледве володаю руками (Н.-Лев., І, 1956, 109). Словник української мови в 11 томах
- володати — Володати, -даю, -єш гл. Владѣть. Схватило мою невістку так, що не володає а ні руками, а ні ногами. Харьк. Так наморився, що й руками не володаю. Конст. у. А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять, руки володають. Г. Барв. 415. Словник української мови Грінченка