володільник
ВОЛОДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що вла́сник (у 1 знач.).
В Україні другої половини XVI – першої половини XVII ст. селянам виділялися три смуги на різних полях. Володільник волоки мав відробити два дні на тиждень у фільварку (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- володільник — володі́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- володільник — -а, ч., рідко. Те саме, що власник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- володільник — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Словник синонімів української мови
- володільник — ВОЛОДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що вла́сник 1. Володільник худоби. Словник української мови в 11 томах